"ТВОЯ СИЛА"
Практикум для дітей та підлітків від Світлани Ройз

Війна оголила наші емоції та зробила нас вразливими й навіть одинокими. В цей період діти не завжди вміють сформулювати те, що їх турбує. А дорослі часто відчувають себе безпомічними.

Тому сьогодні як ніколи нам всім потрібна внутрішня сила, стійкість та опора. Як їх повернути в умовах нестабільності? Відповідь на це питання можна знайти у практикумі "Твоя сила" - http://surl.li/caene.

Усі описані 22 практики краще робити у своєму темпі. Можна працювати в самій книжці-практикумі або вирізати запропоновані шаблони та розмалювати. Під час роботи над книжкою ваша дитина та ви зможете роздумувати над важливими темами й отримати конкретні поради з врегулювання емоцій.

Як написати вдалий мотиваційний лист при вступі? Лайфхаки і поради

http://surl.li/bzzhz

Для учнів 7-11 класів!!! Всеукраїнський проєкт з профорієнтації та побудови кар’єри «Обери професію своєї мрії»

Мета Проєкту – сприяння учням старших класів свідомо обрати професію своєї мрії, стати успішним у житті та реалізувати себе в Україні.

Інструкція користування порталом:
1. Зайдіть на портал Всеукраїнського проєкту з профорієнтації та побудови кар’єри «Обери професію своєї мрії»
https://www.hryoutest.in.ua/ (далі – Портал) та пройдіть просту та швидку реєстрацію.
2. Пройдіть профорієнтаційне тестування: кнопка «Розпочати тестування».
3. Отримайте результат тестування, який буде відправлений на електронну пошту, вказану при реєстрації.
4. Замовте он-лайн консультацію у кар’єрного консультанта (кнопка «Замовити консультацію» на Порталі). Вкажіть свої дані, оберіть зручні дату та час консультації та залиште номер телефону, на якій Вам зателефонує консультант у обрану Вами дату та час. Після замовлення консультації, на поштову адресу, вказану при реєстрації, прийде повідомлення про підтвердження дати та часу консультування.
5. Отримайте результат консультування (після завершення консультації, її результат буде записаний у Особистому Кабінеті на Порталі).
6. Продивіться та пройдіть цікаві та корисні відео-ролики та мультимедійні онлайн-курси у форматі SCORM, щодо можливостей працевлаштування, особливостей психологічних типів підлітків тощо (кнопка на Порталі «Навчання»).
7. Продивіться онлайн екскурсії, щоб побачити на власні очі, які умови наразі вже створені в українських підприємствах та організаціях (кнопка на Порталі «Навчання»).
8. Ознайомтесь з найзатребуванішими професіями на ринку праці в Україні: умови праці, зарплати, вакансії, перспективи, цікаві факти, якими навичками треба володіти тощо (для цього на Порталі натисніть
кнопку «Професії»).
Всі вищезазначені послуги – безкоштовні та розташовані на єдиному онлайн-ресурсі:

https://www.hryoutest.in.ua/

У ВОЄННИЙ ЧАС: Кейс ідей щодо організації розвивального дозвілля дітей під час комендантської години, а також в місцях їх тимчасового проживання чи бомбосховищах

Як можна звичайні предмети перетворити в інструменти для розвитку?

https://padlet.com/sosnovskayamarina36/hql838m72k4z

Корисна інформація для батьків та опікунів

Матеріали від Центру вивчення травматичного стресу, щодо того, як підтримати дітей, які пережили травматичний досвід:

Як говорити з дітьми про війну?: http://surl.li/blvxk

Розмови про війну. Питання та відповіді для батьків та опікунів дітей та підлітків: http://surl.li/bwxon

Як допомогти дітям пережити травматичні події: http://surl.li/bwxor

Допомога маленьким дітям які переживають травматичне горе: http://surl.li/bwxpa

Як допомогти дитині усвідомити жахливі події: http://surl.li/bwxpb

Психологічна турбота про дітей. 3 відео / Матеріали Світлани Ройз: http://surl.li/bwxpi

Робочий зошит від Олександри Фрейз

"Знайти рівновагу: корисні навички у стресових та травматичних ситуаціях, а також після них"

Тут Ви знайдете інформацію, яка може допомогти осмислити події і досвід у Вашому житті, тримати свої почуття та думки, не перевантажуючись, та прояснити, що ви хочете і можете зробити у наступні дні.

https://drive.google.com/file/d/1q4E_STznVZ7xINvNrVuy06e53o2rUInq/view?usp=sharing

Емоційне вигорання в батьків

Емоційне вигорання — це синдром емоційного виснаження та постійної втоми, яка у свою чергу може змінюватися на розчарування та зниження інтересу до певної діяльності.

Він може розвиватися через те, що ми перебуваємо під впливом довгострокового стресу.

Що може свідчити про те, що вас «наздоганяє» емоційне вигорання:

• підвищена втомлюваність;

• зниження активності;

• емоційні реакції;

• пошук винних;

• підвищена агресивність;

• відчай.

Про цей синдром частіше говорять як про професійний і все менше — про вигорання батьків. Зараз у період війни майже всі переживають стресовий стан. Проте батькам ще складніше, оскільки вони повинні не тільки про себе турбуватись, а й про дитину.

Це постійні хвилювання, а якщо сім’я була вимушена покинути своє рідне місто, то до цього ще додається пристосування до нових умов та адаптація (а це ще додатковий стрес для організму).

Тому часто зараз більшість батьків відчувають роздратованість на своє чадо, вони починають зриватись і кричати (хоч і усвідомлюють, що їхні дії помилкові).

Що ж робити, якщо ви емоційно вигоріли?

По-перше, визнайте проблему. Пам’ятайте, що в умовах постійного стресу це нормальна реакція організму на ненормальні події.
Перестаньте звинувачувати себе. Ідеальних людей не буває, і кожному потрібен відпочинок.
Не соромтесь просити про допомогу.
Відшукайте свій ресурс. Запитайте в себе «Що мене заряджає та допомагає відновитись?». За можливості виконуйте невеликі фізичні активності, гуляйте на свіжому повітрі, займайтеся творчістю або будь-якими улюбленими справами.

Що робити батькам, які внаслідок емоційного вигорання починають зриватися на своїх дітях?

Агресія — прояв стресу, який накопичився в організмі. Це емоція, яку потрібно проживати та не давати їй взяти контроль над вами.

З вами все окей, то така реакція вашого організму на стрес. Дайте собі змогу відпочити, щоб відновити свій ресурс. Намагайтеся направити свою агресію у фізичну діяльність, творчість, допомогу іншим. Практикуйте дихальні техніки (вдих коротший за видих).

Якщо відчуваєте, що вас «накриває» і ви зараз не стримаєтесь і почнете кричати на дитину без будь-якої причини, то спробуйте техніку «Акваріум»: уявіть, що зараз ваш рот повний води, повільно порахуйте до 10, а потім глибоко видихніть.

Пам’ятайте, діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви радісні та щасливі, то такий же душевний підйом будуть відчувати й ваші діти. Це як правило надівання кисневої маски в літаку — спочатку ти сам, а потім допоможи дитині. Не забувайте піклуватися про себе та приділяти собі час.

Якщо ви відчуваєте, що ваш стан є критичним, то краще звернутись до спеціаліста.

«Про користь обіймів» (батькам)

https://zatyshok.net.ua/4875/?fbclid=IwAR0gMD6GQMSBx9QAZHk3nZF4He86YT3yL0ovdp7JoQNVVxOMHpTTBMtEtLs

Поради від дитячого психолога Лади Ендресен

Хочеться сховатись під ковдру і чекати на новину про нашу перемогу. Але ж поряд наша дитина, для якої ми та сама ковдра і та сама перемога. І це точно те, на що ми зараз можемо впливати.

Тому, якщо наша батарейка лише заряджається, можемо спробувати разом із нашими невгамовниками говорити на такі теми:

1. Якщо б у тебе була можливість стати невидимим на один день, що б ти робив?

2. З усіх слів, що ти знаєш, яке слово найсмішніше?

3. Коли діти стають дорослими?

4. Якою твариною ти б хотів бути? Чому?

5. Ти б радше обрав страву зі смаком використаних шкарпеток чи ту, яка забарвлює тебе у зелений колір?

6. Ти б хотів у своїй кишені тримати попкорн чи кошеня?

7. Що тобі подобається більше: чхати або гикати (ікати)?

8. Що тобі найбільш незрозуміле у дорослих?

9. Що найприємніше тобі коли-небудь говорили про тебе?

10. Якщо б у тебе була можливість змінити в мені щось одне, що б це було?

11. Яке правило в нашій сім’ї найважливіше?

12. Опиши себе за допомогою 3 слів.

13. У тебе є щасливе число? Чому воно для тебе щасливе?

14. Що таке кохання?

15. Якщо б ти мав ресторан, які страви там би готували?

16. Що б ти робив, якщо б я поцупила твою цукерку?

17. Які три бажання ти б загадав, якщо б у тебе була чарівна паличка?

18. Якщо б тобі довелося віддати усі свої іграшки комусь, хто б це був?

19. Для чого ти прокидаєшся вранці?

20. Як зробити іншу людину щасливою?

21. Що б ти більше хотів: зменшитися до розмірів мурашки чи збільшитись до розміру хмарочоса?

22. На чому ти б хотів подорожувати: на космічному кораблі чи на драконі?

23. Де б ти більше хотів опинитися: у пустелі чи в океані?

24. Використовуючи лише те, що ти бачиш навколо себе, скільки монстрів тобі би вдалося подолати?

25. Скільки ти матимеш дітей, коли виростеш?

Будь ласка, користуйтеся переліком, допомагайте собі та своїй дитині.

Все буде Україна!

Коли почуваєшся нормально — це нормально чи накриє?

⚡️ Перше, що потрібно знати і розуміти: все що з нами наразі відбувається — це нормальна реакція на ненормальні події.

Військова агресія та бойові дії належать до стресорів, що виходять за рамки звичайного людського досвіду. А тому кожен з нас перебуває під впливом потужного стресу.

Виокремлюють три стадії стресу: тривога, опір та виснаження.

⚡️ Тривога. Максимальна мобілізація адаптаційних ресурсів організму та швидке приведення людини в стан напруженої готовності: боротися або бігти від небезпеки.

⚡️ Опір. Якщо стресогенний фактор дуже сильний або продовжує свою дію тривалий проміжок часу, знижуються фізіологічні процеси, ресурси витрачаються економніше. Організм готовий до тривалої боротьби за життя.

⚡️ Виснаження. Обмінні процеси порушуються на фізіологічному рівні. Це призводить до зниження загальної опірності організму і його здатності до адаптації при несприятливих умовах. Це може спровокувати серйозні порушення функціонування організму.

Таким чином, якщо почуваєтеся нормально, можна припустити, що вам вдалося відшукати баланс між витратами та відновленням власних ресурсів на стадії опору.

Чи означає це, що на зміну цьому стану обов'язково прийде стадія виснаження і вас накриє? Зовсім ні!

Виснаження наздожене лише в тому випадку, якщо матимуть місце фактори, що посилюють травматичний стрес. Серед них: пасивність у поведінці: цілковита неспроможність/неможливість хоч якось протидіяти ситуації, фізична перевтома, відсутність підтримки.

А якщо це не стадія опору?

Реакція на стрес визначається рівнем нашої стресостійкості. Саме вона забезпечує пристосування людини до екстремальних умов і дозволяє вирішувати поставлені завдання. Підвищену стресостійкість забезпечують як фізіологічні особливості (тип нервової системи, гормональний стан), так і деякі особистісні риси (рівень суб'єктивного контролю, особистісної тривожності тощо).

Гострота та інтенсивність реакції на стрес зумовлюється індивідуальними характеристиками, адаптивними здібностями та персональною вразливістю. Коли рівня стресостійкості недостатньо для забезпечення цілісності психічних процесів, можуть увімкнутись допоміжні механізми самозбереження.

Один з них — відстрочення реакції на психічну травму — дисоціація. Зміст механізму полягає у тому, що людина втрачає здатність сприймати цілісну картину подій. Травматичний досвід фрагментується, а спогади, роздуми щодо травматичного переживання стають обмеженими.

З одного боку, це дозволяє людині діяти, ігноруючи психотравматичний вплив. З іншого — стає основою для розвитку таких симптомів, як нав’язливі спогади, жахливі сновидіння та флешбек-ефекти.

Якщо ви помічаєте, що ваші спогади неповні та уривчасті або вас тривожать нав’язливі спогади, безсоння/жахливі сновидіння та флешбеки, варто приділити час своєму ментальному здоров’ю та звернутись за допомогою до фахівців задля попередження розвитку посттравматичних розладів.

Як забороняти правильно: метод трьох кошиків у вихованні

У відносинах з дитиною, особливо зростаючим школярем, важлива не тільки послідовність у вказівках та заборонах, але й гнучкість. Психологи вважають – порушення правил та дитячі протести вимагають не покарання, а допомоги та співпраці.

Життя поряд з дитиною може бути непростим, причому проблеми з поведінкою, як правило, виявляються комплексно - б'ється в школі, не хоче прибирати в кімнаті, грубить батькам, б'ється з молодшою сестрою. Перераховувати можна довго, особливо якщо ви виховуєте маленького школяра. Застарілі підходи до виховання «складних» дітей, особливо в школах, ґрунтувалися на теорії у філософії Б. Ф. Скіннера, який наполягав, що вчинки визначаються наслідками, які за ними наступають, а тому погана поведінка має бути покарана. Якщо коротко – у дітей потрібно виробляти умовний рефлекс, як собак Павлова. Однак час та дослідження психологів показали – такий метод не тільки не ефективний, але й часто посилює протестну поведінку.

Американський психолог Росс Грін досконально вивчив питання поведінки «важких» дітей, і дійшов висновку – здебільшого вони не просто не хочуть поводитися правильно, але швидше – не можуть. Отже, завдання дорослого допомогти дитині впоратися з собою, а не карати її з будь-якого приводу. Рос Грін вважав, що неможливо впоратися зі всіма проблемами швидко і одночасно, на допомогу батькам він написав книги: «Вибухова дитина. Новий підхід до виховання та розуміння легко дратівливих, хронічно незговірливих дітей» та сформулював підхід, який можна назвати «метод трьох кошиків». Заповнювати кошики краще разом із дитиною.

ЧЕРВОНИЙ КОШИК

У цей кошик ми складаємо ті вчинки та ситуації, для яких заборона категорична та обговоренню не підлягає. Якщо сказано «ні» один раз, то компромісів та варіантів бути не може. Такі категоричні заборони стосуються небезпечних для життя або здоров'я дитини ситуацій, наприклад – переходити дорогу на червоне світло не можна за жодних обставин. Іти будь-куди з незнайомою людиною так не можна, і це без варіантів і не обговорюється. Не можна бити слабкого, кривдити тварин, грати зі сірниками тощо.

ЖОВТИЙ КОШИК

Сюди потрапляють проблеми, які можна обговорювати і можливі варіанти, але лише за згодою. Наприклад, пропускати школу, звичайно, не можна – але якщо ви відчуваєте, що дитина реально втомилася, у неї в класі проблеми, потрібна пауза, чому б не дозволити залишитися вдома на день? Чистити зуби перед сном необхідно і дуже важливо, але якщо дитина втомилася або просто протестує проти рутини, один раз можна пропустити цю важливу процедуру.

ЗЕЛЕНИЙ КОШИК

Цей кошик – для батьків. Сюди варто скласти другорядні проблеми, вирішення яких можна відкласти. Для прикладу - якщо дитина відмовляється вчитися, б'ється в школі або кривдить маленького брата, то проблему неприбраної кімнати можна вирішити пізніше, коли впораєтеся з більш серйозною.

Ця теорія має і свої недоліки, але спробувати такий метод однозначно варто – як мінімум, так можна впорядкувати власні думки та знизити тривожність через безліч складнощів. Ну і, звичайно, не кричати на дитину з будь-якого приводу.

Правова допомога у випадку булінгу

Булінг, на жаль, доволі поширений в освітніх установах в усьому світі. Не є винятком і наша країна. Систематичні знущання, принизливе ставлення, образи та інші види психологічного насильства як з боку дітей, так і з боку вчителів є неприпустимими і вимагають відповідної реакції.
Якщо вам чи вашій дитині потрібна правова допомога, її можна отримати одним із таких способів --->

http://surl.li/aiamu

Перелік гарячих ліній, які надають психологічну підтримку та консультації дітям, молоді та дорослим, які ними опікуються:

Гаряча лінія для жертв домашнього насильства

15-47 (з мобільного чи стаціонарного телефону)

Гаряча лінія працює на базі Урядового контактного центру, аби надавати психологічну допомогу потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам і дітям. Сервіс доступний цілодобово. Дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними та конфіденційними.

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації

0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 123 (з мобільного)

Громадська міжнародна правозахисна організація Ла Страда-Україна надає безкоштовну, цілодобову та анонімну допомогу тим, хто піддається фізичному, психологічному, сексуальному чи економічному насильству. Постраждалі можуть отримати психологічну підтримку та консультації щодо того, як знайти безпечний вихід із складної ситуації.

Консультації можна також отримати онлайн:

• Skype: @lastrada-ukraine

• Facebook: @lastradaukraine

• Telegram: @NHL116123

• Email: hotline@la-strada.gov.ua

Національна гаряча лінія для дітей та молоді

0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 111 (з мобільного)

Звернувшись на цю лінію, діти та молодь можуть анонімно отримати пітримку і поради щодо проблем в особистих стосунках, булінгу, непорозумінь з батьками, насильства чи жорсткого поводження. Крім того, дорослі можуть проконсультуватися з психологами, юристами та соціальними працівниками щодо випадків порушення прав дитини. Наразі лінія працює у будні з 12:00 до 20:00.

Консультації можна також отримати онлайн:

• Instagram: @childhotline_ua

• Facebook: @childhotline.ukraine

• Telegram: @CHL116111

Безоплатна правова допомога

0 800 213 103 (зі стаціонарних та мобільних телефонів)

Дорослі та діти постраждалі від домашнього насильства, люди, які опинилися у складних життєвих обставинах, люди з інвалідністю чи малозабезпечені сім'ї, внутрішньо переміщені особи, учасники бойових дій можуть безоплатно отримати правову інформацію, консультації і роз’яснення з правових питань, допомогу зі складення заяв, скарг, інших документів правового характеру (крім процесуальних), а також допомоги у доступі до вторинної правової допомоги та медіації.

Психологічні консультації для підлітків Teenergizer

https://teenergizer.org/consultations/

Будь-який підліток з України може безоплатно та конфіденційно звернутися по психологічну допомогу на сайті проєкту «Пам'ятай, ми завжди поруч!» при підтримці Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Об’єднання підлітків Східної Європи та Центральної Азії Teenergizer безкоштовно та анонімно надає онлайн-консультації, завдяки яким можна отримати професійну допомогу від психологів та консультантів щодо будь-яких запитань: булінгу у школі, конфліктів з батьками, хвилювання щодо сексу, стресу перед іспитами, а також підтримку щодо виявленого ВІЛ-позитивного статусу.

Портал SupportME

На порталі SupportME почав працювати чат, у якому підлітки та їхні батьки можуть безкоштовно та анонімно отримати поради психологів, відповіді на проблемні питання та психологічну підтримку у складний період.

Пам'ятай : Тобі завжди є куди звернутися за допомогою!

Дорослим щодо запобігання суїцидальної поведінки в підлітків

Особливістю дитячого та підліткового віку є те, що будь-яка суттєва проблема, що має важкий, гострий чи тривалий характер, здатна порушити процес формування й розвитку організму, психічних особливостей і функцій особистості. Найжахливіше, що в результаті цього дитина може скоїти непоправне – суїцид.

Дорослі мають пам’ятати, що суїцидні настрої у підлітків є наслідком недостатньої уваги до них. Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі дорослих. Важливо враховувати характер оточення підліткового мікросередовища та мати елементарні знання психології цього віку.

Суїцидальні реакції можуть виникати:

за мотивом «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;
за мотивом «крик про допомогу» – індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо);
за мотивом «синдром Вертера» – одразу після публікації роман Й. Гете «Страждання молодого Вертера» (1774 р.) викликав хвилю самогубств серед молоді. Тому наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера. Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.

Важливо знати: тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори:

розмови дитини про самогубство або про суїцидальні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо);
надмірна самокритика й переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка;
захоплення кумирами, які вчинили самогубство; прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду;
дарування важливих для дитини речей друзям або своїй сім’ї; соціальна ізоляція;
депресивний стан; виникнення на тілі поранень;
відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.

Крім того, важливо пам’ятати:

Суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження. Більшість підлітків, що роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують або не хочуть цього почути.
Суїцид не передається у спадок. Але сім’я, де вже було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику.

Якщо у розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка.

Розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою. Промовляючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості.

Думки про самогубство можуть минути, людина може повністю позбутися їх.

Суїцидальні думки – не вирок.

Відкрите обговорення підлітком своїх проблем і відчуттів може врятувати йому життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити.

Рідко причиною самогубства є один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Певний з них може стати спусковим механізмом, але не є єдиною причиною. Зазвичай проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам).

Загальні рекомендації педагогам і батькам з надання допомоги дітям у запобіганні суїцидальної поведінки:

Слід відмовитися від авторитарності й наказового тону під час спілкування з дитиною. Варто будувати стосунки на основі договору, прохань, пояснень
Серйозно поставтеся до всіх погроз зі сторони дитини, не ігноруйте їх
Дайте відчути дитині, що її люблять і її проблеми вам не байдужі
Пояснюйте, що самогубство – неефективний спосіб розв’язання проблеми
Зверніться по допомогу до авторитетних для дитини / підлітка людей
Зверніться разом з підлітком до психоневрологічного диспансеру, дитячого чи підліткового психіатра.

Готові допомогти: «гаряча лінія» 330 – 900

Скринька довіри тепер має власний e-mail!

skrunka.doviru.13@gmail.com

Тут усі бажаючі можуть звернутись до психолога чи соціального педагога, висловити побажання, пропозиції щодо психологічної безпеки та поставити питання, що турбують вас.
Психологічна служба школи відповість кожному!

Фізичні симптоми тривоги у дітей

Добре відомо, що емоції прямо впливають на наш фізичний стан. Серце "стукає", "б'ється" або "завмирає", обличчя "червоніє", по шкірі "біжать мурашки", долоні пітніють, живіт "крутить" і т. д., коли ми хвилюємося, турбуємося, боїмося, сердимося і відчуваємо інші сильні почуття.

Кожна емоція викликає складний набір хімічних реакцій в тілі, які призводять до фізіологічних і ендокринних змін. Тому не дивно, що хронічне занепокоєння і тривога можуть викликати постійні фізичні (соматичні) симптоми і дискомфорт, не маючи органічної або фізіологічної причини. Це в повній мірі проявляється і у дітей будь-якого віку.

Приблизно чверть всіх дітей від 2 до 17 років відчувають соматичні симптоми тривоги один або два рази на тиждень.

До них відносяться:
- занепокоєння,
- болі в животі,
- почервоніння,
- прискорене серцебиття,
- пітливість,
- головний біль,
- втома,
- запаморочення,
- нудота,
- утруднене дихання,
- напруга або біль в м'язах.

У більшості дітей такі прояви зазвичай короткострокові і не доставляють серйозних незручностей. Але деякі діти страждають від них набагато частіше, і це заважає їм жити повсякденним життям (через постійний дискомфорт, відвідування лікарів, пропусків садка і школи, страхів нового болю і ін.). Це називають СОМАТОФОРМНІ РОЗЛАДИ.

Як батьки можуть допомогти дитині справлятися з такими станами:
1. Консультуватися з компетентним лікарем про рекомендації щодо усунення соматичних симптомів (від відповідного харчування при, наприклад, болю в шлунку до препаратів, рекомендованих лікарем).

2. Справлятися не тільки з фізичними симптомами тривоги, але і самою причиною, яка є психологічною.

До соматоформних розладів найчастіше схильні діти з чутливою (сензитивною) психікою. Вони дуже уважні до власних відчуттів в тілі - пульсу, дихання, травлення і т. д., а також легко уразливі перед стресами.

- Розвивати у дитини здатність контролювати свої думки і емоції, викликані відчуттями від тіла - розпізнавати, розуміти і регулювати тривожні думки і почуття. Цьому можуть допомогти техніки розвитку усвідомленості, дихальні вправи, різні види рухової активності та інші психологічні методики.

- Навчити дитину висловлювати негативні (і позитивні) емоції - таким дітям часто складно це робити - словами, а не за допомогою мови тіла ( симптомів хвороби).

- Навчитися самим проявляти емпатію до емоцій і станів своєї дитини, відкрито і продуктивно обговорювати з дитиною її почуття і думки, а також регулювати свій емоційний стан (батькам, діти яких страждають від соматоформних розладів, доводиться непросто - вони часто знаходяться в постійній напрузі і страху за дитину).

А ВИ ПОРЯД З ДИТИНОЮ У ЦЬОМУ НЕБЕЗПЕЧНОМУ КВЕСТІ?

Останніми днями Інтернет та телепростір заполонила інформація про небезпечні експерименти підлітків та їх трагічні наслідки. Що це? Дитячий максималізм, цікавість, відсутність критичного мислення, згубний вплив соцмереж чи усвідомлене рішення позбавити себе життя? Думаю, що, навіть, самі діти до кінця не розуміють, що це? Для нас, дорослих, важливо знайти відповіді на такі питання: Які причини таких небезпечних експериментів та як уберегти дітей від таких вчинків?

Отже, ЧОМУ? Та ЩО РОБИТИ?

У позитивній психотерапії Пезешкіана є модель балансу, яка складається із 4 найважливіших життєвих сфер: Тіло, Діяльність, Контакти, Сенси. У цьому ракурсі і будемо розглядати.

ПЕРША ПРИЧИНА може знаходитися на рівні ТІЛА. На фізичному рівні підлітки переживають гормональну перебудову, часту зміну настрою, апатію, нерівномірний розвиток частин тіла, незадоволеність своєю зовнішністю, неприйняття свого тіла. Крім того, у цьому віці ще недостатньо сформовані частини мозку, що відповідають за контроль та критичність.

ЧИМ ДОПОМОГТИ ДИТИНІ НА ТІЛЕСНОМУ РІВНІ?

Нам не під силу відмінити складнощі підліткового віку, але ми можемо допомогти дитині його спокійніше пережити:

Ставтеся толерантніше до емоційних вибухів дитини. Пам’ятайте, це говорить не Ваша дитина, а її гормони. Почекайте кілька хвилин, поки вона заспокоїться, а потім у спокійному тоні поясніть, що розумієте її почуття, але Вам є неприємною така форма спілкування.
Давайте дитині час побути наодинці. Лежати і нічого не робити. Це не про лінь, а про фізіологічну потребу у відпочинку та відновленні.
Фізична привабливість є для дитини надважливою. Тому допоможіть дитині покращити свій зовнішній вигляд. Допоможіть у догляді за обличчям, тілом, з вибором одягу. Підтримуйте у заняттях спортом, танцями та іншими способами догляду за тілом.

ПРИЧИНА ДРУГА може бути на рівні ДІЯЛЬНОСТІ.

Чим зайнята Ваша дитина протягом дня? Яке її навантаження? Хибною є думка, що у весь день дитини має бути розписаним до хвилини і тоді у неї не буде часу на дурниці. Так само шкідливо, коли дитина зовсім нічим не зайнята та не має захоплень. Надмірна зайнятість може призвести до перенавантажень, емоційного виснаження та соматичних захворювань на цьому фоні. Якщо ж у дитини недостатньо у житті діяльності, тоді може виникати інтерес спробувати небезпечні, але такі заманливі пропозиції. Небезпечні думки можуть виникати і в першому, і в другому випадках. Саме тому в житті дитини є важливим баланс (час і для справ, і для відпочинку).

ЯК БАТЬКИ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ЗНАЙТИ СЕБЕ В ДІЯЛЬНОСТІ ТА УЛЮБЛЕНІЙ СПРАВІ?

Найважливіше – донести дитині, що діяльність – це не лише про навчання у школі, про виконання домашніх завдань та справ по господарству. Це ще й хобі, захоплення, інтереси, де дитина не лише витрачає свій час та енергію. Від улюблених справ вона ще й надихається енергією, натхненням, додає задоволення у своє життя.

Погодьтеся, такій дитині не до сумнівних челенджів. Швидше за все, вона буде розповідати та виставляти відео про свої захоплення.

ПРИЧИНА ТРЕТЯ – в КОНТАКТАХ.

Це та сама увага та спілкування з дитиною, про які говорять. Завжди і всі. Але вона все одно залишається актуальною. Дійсно, якщо дитина не має довірливого спілкування серед близьких людей, то вона його шукатиме на стороні. І добре, якщо це буде хтось із педагогів, яким дитина довірилася. Або сусідка, що так схожа на бабусю. А якщо це компанія із сумнівними цінностями або незнайомець за аватаркою в Інтернеті? А для дитини не важливо, хто це. Головне, що її СЛУХАЮТЬ, ЧУЮТЬ, РОЗУМІЮТЬ, РОЗДІЛЯЮТЬ ПОЧУТТЯ.

ЩО РОБИТИ, запитаєте Ви? СПІЛКУВАТИСЯ. Не повчати, вичитувати, допитувати чи соромити. А слухати, чути, розуміти, розділяти почуття. У Вас є великий бонус. Ви знаєте свою дитину 10, 11... 15…років. І, найголовніше, щиро любите її. Тому вчіться будувати довірливі стосунки з власною дитиною, щоб не будував хтось інший.

І, ЧЕТВЕРТА ПРИЧИНА, але найбільш глибинна – на рівні СЕНСІВ, ФАНТАЗІЙ, ЦІННОСТЕЙ.

Нам, дорослим, здається, що підлітки – це ще діти, вони нічого не розуміють і не знають життя. Але, навіть, з таким невеликим досвідом вони намагаються шукати свій сенс життя, своє місце у ньому. А що завжди поряд із життям? Правильно. Смерть. Саме тому тема смерті, потойбіччя, привидів та вампірів є такою цікавою та привабливою. І чим більше вона табуйована у суспільстві чи сім’ї, тим цікавіша для підлітків. Можливо, дійсно варто щиро говорити з дитиною на тему смерті, якщо в неї є потреба дізнатися більше.

Це і про обговорення комп’ютерних ігор, де є по кілька життів та створюється ілюзія, що можна відновитися. Це і про дати право дитині відгорювати за померлою домашньою тваринкою, а не бігти купувати нову. Це і про щиро поділитися своїми думками та переживаннями про життя та смерть, які у Вас виникали у підлітковому віці. А вони точно були, ми ж знаємо.

І, на завершення, пам’ятайте, ніхто не може пройти цей складний період за Вашу дитину. Це її шлях. Але Ви можете бути поряд. Щоб підтримати чи прийти на допомогу. Коли дитина покличе. А вона обов’язково покличе. Бо ви найрідніші!

Три способи подолати прокрастинацію, які дійсно працюють!

Є неочевидні причини, які змушують нас відкладати справи на потім. Якщо подивитись «ворогу у вічі» та зрозуміти, звідки ростуть ноги саме у вашої прокрастинації — наступного разу легше позбудетесь бажання робити що завгодно, крім важливої справи. Після того як причину виявлено, оберіть одну з дієвих вправ для подолання прокрастинації — «З’їсти жабу», «Метод помідора» чи «Миша і швейцарський сир».

https://cutt.ly/xjE18oO

Варто знати!

За даними світового огляду впливу пандемії коронавірусу, діти в період карантину стали проводити на 80% більше часу онлайн, разом з цим підвищились звернення щодо випадків булінгу з використанням комунікаційних технологій, а сексуальна експлуатація дітей в інтернеті збільшилася вдвічі.
З метою реагування на подібні випадки, Урядом створена цілодобова безкоштовна державна консультаційна лінія за номером 1545 (далі обрати 3) щодо безпеки дітей в Інтернеті, на яку можуть звертатися діти, батьки та спеціалісти, що працюють з дітьми.
Питання-відповіді щодо даної теми можна знайти за посиланням:

https://stop-sexting.in.ua

КРИЗА 7 РОКІВ ЯК ЧЕРГОВИЙ ЩАБЕЛЬ РОЗВИТКУ

Зміст:

Ми звикли сприймати слово «криза» в негативному ключі. Однак, дотримуючись позитивного мислення, можна прочитати тлумачення в цілком нейтральному сенсі. Це переломний, перехідний момент або, якщо мова йде про дорослішання дитини, - чергова сходинка розвитку.

Перехідний етап між дошкільним віком і першими підручниками грає дуже важливу роль в процесі розвитку дитини та її становлення як самостійної особистості. У цей період характерна наявність певного нерозуміння між дітьми і батьками, оскільки протягом саме цього етапу дитина починає усвідомлено переймати риси батьківської поведінки, пробувати конкретні соціальні ролі. Це своєю чергою вимагає від батьків терпіння і емоційної гнучкості. Мами і тати повинні знати, як подолати кризу 7 років, що робити і як з нею впоратися.

КОЛИ ПОЧИНАЄТЬСЯ КРИЗА 7 РОКІВ У ДИТИНИ?

Коли дитина йде в школу, у неї змінюється статус. Як правило, батьки, збираючи чадо в перший клас, супроводжують процес словами: «Зовсім дорослий став - школяр вже!», «Вирушаєш у доросле життя!». Деякі діти навіть самостійно, без супроводу дорослих, починають ходити до навчального закладу і на гуртки для розвитку.

Вікова криза 7 років - це не простий період для ще вчорашнього дитсадка. Дитині молодшого шкільного віку необхідно швидко адаптуватися до нової атмосфери шкільного колективу, соціального статусу, дисципліни.

Цілком природно, що поведінка сина або дочки змінюється. У відповідь вона теж вимагає до себе ставлення, як до дорослого члена сім'ї.

В перехідний період у школяра можуть з'явитися нові риси поведінки. Першокласник може стати дратівливим, запальним або навпаки - замкнутися в собі. Дитина починає порівнювати себе з іншими дітьми, занижуючи свій творчий хист. Намагаючись піднятися в очах дорослих, наговорює на однокласників.

ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ КРИЗА 7 РОКІВ У ДИТИНИ?

Розпізнати кризовий період дитини батьки можуть самостійно, потрібно лише знати симптоми кризи, ознаки та її особливості. Варто звернути увагу, якщо поведінка сина або дочки змінилася різко протягом півроку. Дитина стала огризатися і грубити близьким, блазнювати, розмовляти не своїм голосом. Школяр закинув улюблені іграшки, став цікавитися спілкуванням зі старшими дітьми.

Вікові кризи мають одну спільну рису - заперечення. У 7 років це пов'язано з тим, що першокласник дуже хоче стати дорослим. Дитина думає, що з походом до школи всі правила «Дитсадівського життя» повинні зазнати змін і починає чинити опір всьому, що, як і раніше, нав'язують батьки. Вона хоче сама вирішувати, що одягти, куди піти, тобто в повному обсязі вести себе, як дорослий член колективу.

СКІЛЬКИ ТРИВАЄ КРИЗА 7 РОКІВ?

Щоб впоратися з кризою, потрібно знати, скільки вона триває. Криза 7 років починається поступово, впродовж усвідомлення дитиною можливості самостійного вибору соціальної ролі та манери поведінки. Найчастіше це відбувається в перший рік відвідування школи. Не варто думати, що у кризи тільки психологічне коріння. Розвиток дитини також активно проходить і у фізіології: бурхливе зростання, збільшення сили і фізичної активності - все це впливає на її поведінку і характер.

Криза 7 років у дитини закінчується, коли нова система світогляду міцно і гладко влаштовується в свідомості.

ПРИЧИНИ КРИЗИ 7 РОКІВ

Причини виникнення кризи можуть бути різними. У цьому віці дитина вже усвідомлено оперує такими емоційними станами як смуток, радість, заздрість та інше. Дивлячись на батьків, діти до 7 років переймають деякі риси характеру і поведінки підсвідомо, не використовуючи їх для отримання вигоди або прояву власної індивідуальності. Після семи ця навичку прогресує, і в хід вступають хитрість, хитрощі, шантаж. Це вже не та дитина, до якої батьки звикли в період раннього дитинства. Це по-новому оформлена особистість, на думку якої слід зважати.

Ще однією причиною є зміни в системі моральних координат дитини. Погляд на життя вчителів і однокласників може сильно відрізнятися від тієї картини, яку малювали батьки. Тому Вашому синові або доньці потрібен час, щоб розібратися в змінах, що відбуваються, і виробити для себе свою систему морального відліку.

На додаток до вище перерахованого. У дитини змінюється відчуття свого тіла, яке з дитячого поступово починає перетворюватися в тіло підлітка. З новою силою, швидкістю і гнучкістю потрібно навчитися поводитися. Саме тому в цей період особливо корисно приділяти достатню увагу спорту і здоровому способу життя.

ДІЇ БАТЬКІВ ПІД ЧАС КРИЗИ

Як поводитися батькам? Як допомогти синові або доньці? Сварки і образи - це звичайні явища будь-якої дитячої психологічної кризи. Вони вимагають від мами і тата терпіння, вміння інтерпретувати ті емоції, з якими дитина зараз стикається в повсякденному житті.

Головне завдання для тата і мами в період дитячої кризи - це підтримувати і залишатися спокійними. З огляду на той факт, що першокласник у цьому віці копіює Вашу поведінка, то чим більше терпіння Ви будете проявляти щодо своєї дитини, тим спокійнішим буде і вона. Зриватися і кричати на сина чи доньку в цей час означає свідомо ускладнювати сімейну рівновагу.

Чим більше захоплень - тим менше клопоту. Дивно, але школяр, який займається спортом або регулярно ходить у різні гуртки, менше схильний до кризи семи років. Хобі та різні захоплення допомагають йому направити енергію в потрібне русло, а постійне спілкування з однолітками вчить тому, що люди бувають різні і не варто завжди ставити свою точку зору на найвищий щабель.

Плюси перехідного періоду в тому, що дитина в цей момент бурхливо розвивається і прагне соціалізуватися. Щоб процес переходу пройшов гладко і успішно, психологи рекомендують батькам не панікувати. Керуйтеся знаменитою фразою: «Все минає, мине і це». У результаті кривляння і блазнювання переростуть у вольові рішення, які дитина буде здатна ухвалювати самостійно, а не сліпо слідувати за зовнішніми обставинами. Важливо, щоб в цей період особистість, що підростає, змогла сформувати власне «Я», свій внутрішній світ, орієнтований на позитивне сприйняття зовнішнього середовища.

Цікава стаття про те, ЧОМУ ПІДЛІТКИ СТАЮТЬ ГРУБИМИ І ПОЧИНАЮТЬ ПРОЯВЛЯТИ НЕПОВАГУ ТА ЗНЕВАГУ?

Та Як правильно реагувати на грубість підлітків?

https://cutt.ly/crY9Baw

ЗА ЩО НЕ МОЖНА "КАРАТИ" ДІТЕЙ

1. Помилки. Діти на них вчаться.

2. Повільність. Діти вчаться поступово.

3. Активність. Навіть на людях - це нормально!

4. Відмінність від інших. Фізична чи психологічна.

5. Негативні емоції. Кожен має право на них.

6. Неуспішність в навчанні. Хваліть за зусилля, підтримуйте.

7. Ненавмисна шкода. Дитина вчиться ставити цілі.

8. Незгода з батьками. Дитина вчиться бути особистістю. Пояснюйте, але будьте авторитетом.

Практичні рекомендації батькам гіперактивної дитини

У домашній програмі корекції дітей із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності повинен переважати поведінковий аспект, тобто слід дотримуватись таких умов:

Зміна поведінки дорослого й ставлення до дитини

Виявляйте твердість і послідовність у вихованні;
Контролюйте поведінку дитини, не нав’язуючи їй жорстких правил;
Не вказуйте дитині категорично, уникайте слів «ні» і «не можна»;
Будуйте взаємини з дитиною на взаєморозумінні й довірі;
Реагуйте на дії дитини у несподіваний спосіб (пожартуйте, повторіть дії дитини, сфотографуйте її, залишіть у кімнаті саму та ін..);
Повторюйте свої прохання тими самими словами багато разів;
Вислухайте те, що хоче сказати дитина.

2. Зміна психологічного мікроклімату в родині

Приділяйте дитині достатньо уваги;
Проводьте дозвілля всією родиною;
Не сваріться у присутності дитини.

3. Організація режиму дня та місця для занять

Установіть твердий розпорядок дня для дитини та всіх членів родини;
Знижуйте вплив відволікаючих факторів під час виконання дитиною завдання;
Зменшіть тривалість занять дитини за комп’ютером й перегляд телевізійних передач;
Уникайте значних скупчень людей;
Пам’ятайте: перевтома сприяє зниженню самоконтролю та зростанню гіперактивності.

Спеціальна поведінкова програма

Забудьте про фізичне покарання! Якщо є необхідність удатися до покарання, то доцільно використати спокійне сидіння в певному місці після негативного вчинку;
Частіше хваліть дитину, гіперактивні діти чутливі до заохочень; складіть список обов’язків дитини й помістіть його на стіну;
Виховуйте в дітях навички керування гнівом і агресією;
Не дозволяйте відкладати виконання завдання на інший час;
Не давайте дитині доручень, що не відповідають її віку та здібностям;
Допомагайте дитині розпочати виконання завдання, тому що це найважчий етап.

Як вберегти дитину від кібербулінгу? ⇒

Україна – в ТОП-10 країн Європи за поширеністю булінгу серед школярів 11–15 років. З розвитком сучасних інформаційних технологій, засобів зв’язку, інтернету та соцмереж з’явився і такий вид насильства, як кібербулінг – приниження чи цькування за допомогою мобільних телефонів та інших гаджетів.

Аби вберегти дитину від кібербулінгу необхідно:

· Налагодити із дитиною дружні стосунки, щоб вона не боялась розповісти все те, що з нею відбувається. Проте, і забувати про батьківський контроль не варто!

· Пояснити, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – мають бути збережені у секреті.

· Навчити критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда.

· Розповісти про правила поведінки в мережі. В інтернеті діти мають бути такі самі, як і в реальності, зокрема, треба виховувати у дітей повагу до себе та співрозмовників.

За юридичною консультацією слід звертатися до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України.

Якщо дитині необхідна психологічна допомога – слід звернутися на Національну дитячу “гарячу лінію” для дітей і батьків за номером 116 111 (для дзвінків з мобільного).

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

2. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той та на інший продукт).

3. Не сваріть, а тим більше не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

4. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками й дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати у неї правильну життєву позицію.

5. Постійно говоріть із дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що найбільше сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що вам це цікаво.

6. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

7. Намагайтеся дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

8. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

9. Не будуйте ваші взаємини з вихованцем на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

#ЩастиНаЗНО: як впоратися із нервуванням під час іспиту

Випускники нервують, і це не дивно. Але для кращого складання ЗНО слід себе опанувати.

Зокрема, під час іспиту допоможуть наступні практики:

1. Щоб повернути собі відчуття безпеки і стабільності, потрібно "освоїти місце": розкласти папірці, ручки, постукати ручкою по столу.

У "своєму місці" легше зосередитися і згадати те, що важливо.

2. Важливо заздалегідь підготувати яскраву деталь.

Це може бути значок, браслет, пришитий гудзик, яскраві смішні шкарпетки тощо.

Цей "якірець" повертає у реальність. На нього можна подивитися і посміхнутися.

3. Підтримайте самі себе.

Покладіть руку на протилежне передпліччя. Обійміть себе так, як обіймають друзі, батьки.

4. Швидко повернути відчуття стабільності можна, обіймаючи себе.

Покладіть одну руку під пахву іншої руки, а іншою обхопіть себе так, щоб долоня була на плечі.

5. Якщо від тривоги перехоплює подих, покладіть одну долоню на лоб, другу – на груди.

Зробіть кілька вдихів-видихів.

Перекладіть руку з лобу на живіт – одна рука на животі, інша на грудях – та знову зробіть кілька вдихів-видихів.

6. Якщо важко зосередитися, покладіть одну руку на потилицю, другу – на лоб.

Зробіть кілька вдохів і видохів.

Покладіть долоні з двох сторін голови та спостерігайте за диханням.

7. Якщо відчуття тривоги зберігається, доторкніться до точки, яка знаходиться посередині між пупком та місцем з'єднання ребер.

8. Коли сядете на своє місце, потрібно відчути опору стоп та спертися на спинку стільця.

Зовнішня опора допомагає повернути відчуття внутрішньої.

9. Дуже тихо промичати звук "м-м-м-м".

Він повертає відчуття стабільності і опори.

10. Уявіть, що відкриваєте необхідний вам підручкик або входите у зал бібліотеки, де є вся необхідна інформація на тему іспиту.

11. Уявіть, що скидуєте з плечей зайвий вантаж – вантаж чужих очікувань, тривог та страхів – і зробіть відповідних рух плечима.

12. Залишайтеся у контакті зі своїм потенціалом.

Уявіть, що над вами сонце, яке світить на ваш власний шлях і виявляє ваш потенціал та успіх.

Після іспиту бажано випити води, поїсти, пройтися пішки.

Успіхів!

11 ЧУДОВИХ КНИГ, ЯКІ ВАРТО ПОЧИТАТИ РАЗОМ З ДІТЬМИ

Як розповісти дітям про складне? В цьому вам, шановні батьки, допоможуть книги. Тут ви знайдете відповіді на всі дитячі запитання простою, доступною їм для розуміння, мовою.

https://cutt.ly/ctb7pH

Цікаво знати!

ФІЛІППІНСЬКИЙ ТЕСТ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ МОРФОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

https://dytpsyholog.com/2015/04/18

Типові правила, що сприяють ефективному спілкуванню з дитиною.

При спілкуванні з дітьми батьки повинні:

постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім’ї;
проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров’я дітей.

Ви повинні знати:

з ким приятелює ваша дитина;
де проводить вільний час;
чи не пропускає занять в школі;
в якому вигляді або стані повертається додому.

Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це. Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні комп’ютер не замінять їй вас.
Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.

Роль навчання відповідальності у вихованні

Уявіть ситуацію: ваша дитина пізно повертається додому. Ви щосили намагаєтеся переконати її приходити вчасно. Але вона знову й знову порушує правила. Ви перепробували всі засоби: намагалися показувати дитині позитивний приклад, пояснювали наслідки її поганої поведінки. Нарешті ви встановили їй обмеження: не даєте грати в комп’ютерні ігри, не пускаєте гуляти. І, врешті-решт, жоден із методів виховання не дав позитивного результату. Знайома ситуація? Прийшов час поговорити про те, чим відрізняється покарання від наслідків за погану поведінку.
https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/4739/

Батьківський контроль у житті підлітка

У яких випадках потрібно перевіряти комп’ютер і речі дитини, і коли зайвий контроль може нашкодити

https://childdevelop.com.ua/articles/parents/4775/

Пам’ятка для батьків

Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти
Якщо дитина живе у ворожнечі, вона вчиться агресивності
Якщо дитину висміюють, вона стає замкненою
Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини
Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною
Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе
Якщо дитина живе в розумінні й доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі

Дізнайтеся якомога більше про труднощі у навчанні. Чим більше ви знаєте, тим краще зможете допомогти собі та вашій дитині. Дізнайтеся про організації, які надають допомогу.
Хваліть вашу дитину, коли вона щось виконує добре. Діти з труднощами в навчанні часто дуже добре виконують щось інше, крім навчальних завдань. Поспостерігайте, що ваша дитина робить із задоволенням, наприклад, танцює, грає у футбол або працює з комп’ютером. Надайте вашій дитині більше можливостей розвивати свої сильні сторони і таланти.
Дізнайтеся, як ваша дитина краще засвоює матеріал. Чи вона краще виконує практичні завдання, спостерігає або слухає? Допоможіть дитині навчатися, використовуючи свої сильні сторони.
Дозвольте вашій дитині виконувати певну роботу по господарству. Це може додати їй впевненості у собі та дасть змогу відпрацювати певні навички. Інструкції мають бути дуже простими, розподіліть завдання на маленькі кроки, похваліть зусилля вашої дитини.
Зробіть виконання домашнього завдання пріоритетом. Дізнайтеся більше про те, як допомогти вашій дитині виконувати домашні завдання.
Зверніть увагу на стан розумового розвитку вашої дитини. Будьте відвертими з консультантами, які можуть допомогти вашій дитині подолати розчарування, почуватися краще та дізнатися більше про соціальні навички.
Розмовляйте з іншими батьками, діти яких відчувають труднощі в навчанні. Батьки можуть надати вам практичні поради та емоційну підтримку.
Познайомтеся з персоналом школи та допоможіть у розробці навчального плану, щоб найповніше задовольнити потреби вашої дитини. Заплануйте пристосування, потрібні для вашої дитини та пам’ятайте про допоміжні технології.
Налагодьте добрі стосунки з вчителями вашої дитини. Постійно спілкуйтеся, обмінюйтеся інформацією про успіхи вашої дитини вдома та у школі.

Навички, якими діти повинні оволодіти до закінчення школи

Часто батьки так люблять своїх дітей, що постійно прагнуть захищати їх, допомагати і робити все за них. На жаль, така гіперопіка робить дітей безпорадними перед дорослим життям

Докладніше: https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/5158/

Привчаємо дитину вчасно виконувати домашнє завдання

Зазвичай діти не люблять учити уроки. Часто виконання домашнього завдання забирає в них занадто багато часу й дуже їх стомлює. Діти люблять гратися, а не робити нудні одноманітні завдання день у день. Від домашнього навчання їх відволікають відеоігри, телевізор, мобільний телефон або Інтернет тощо. Тому батьки повинні прищепити дитині правильні звички, пов’язані з виконанням уроків. Розгляньмо декілька простих ідей, як організувати виконання домашнього завдання та привчити дитину робити уроки швидко.

Детальніше: https://childdevelop.com.ua/articles/school/5471/

Як спілкуватися з розгніваними батьками: 10 порад педагогам

Чи вміють педагоги спілкуватись у конфлікті? Чи здатні стриматись і не «вибухнути»? Зазвичай напружену ситуацію з конфліктними батьками владнати досить просто, якщо дотримуватися певних правил
Докладніше: https://goo.gl/qP25qv

Як боротися з булінгом: поради для дітей

Якщо ти зіткнувся з булінгом, не закривайся у собі – з цим не впоратися самотужки. Дізнайся, що робити і де шукати допомогу.

https://www.youtube.com/watch?v=espwzDTLVkE

Як зупинити булінг: поради для батьків

Будь-яка дитина може стати жертвою булінгу. Більшість жертв приховує це від батьків. Такі діти самотні у своїй біді і потребують допомоги. Дізнайтесь, як визначати ознаки булінгу і що робити, якщо ваша дитина стала жертвою.

https://www.youtube.com/watch?v=pNCvFAOAQco

Як запобігти булінгу: поради для свідків

Для декого школа – не фан і друзі, та навіть не фізика чи хімія. Це постійне фізичне і психологічне насильство. Дізнайся, що робити, якщо ти став свідком булінгу.

https://www.youtube.com/watch?v=9de_ose8pig

Як здолати хвилювання перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією?

Перед початком уроку:

• Готуйтеся!
• Ретельно вивчайте матеріал.
• Не бійтеся наближення тестування, контрольної роботи, підсумкової атестації.
• Сприймайте це як можливість показати обширність своїх знань і отримати винагороду за виконану вами роботу.
• Потрібно добре виспатися в ніч перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією.
• Відведіть собі час із запасом, особливо для справ, які треба виконати перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією і приходьте на урок незадовго до початку.
• Розслабтеся перед тестом, контрольною роботою, підсумковою атестацією.
• Не прагніть повторити весь матеріал в останню хвилину.
• Не приходьте на урок з порожнім шлунком.
• Візьміть цукерку або що-небудь інше, щоб не думати про тест, контрольну роботу, підсумкову атестацію, не хвилюйтеся.
Під час уроку:
• Уважно прочитайте завдання.
• Розподіліть час на виконання завдання.
• Сядьте зручно.
• Якщо ви не знаєте відповіді, пропустіть це питання і приступайте до наступного.
• Не панікуйте, коли всі починають здавати свої роботи. Ті, хто першим виконав завдання, не отримають за це додаткових балів.